Підсумки COP29: чи вистачить $300 млрд для боротьби зі зміною клімату?

Зміст

Основні поняття та скорочення

1. Азербайджан як приймаюча сторона цьогорічної конференції РКЗК ООН

1.1. Перехід між СОР28 та СОР29: виклики та можливості

2. Основні теми перемовин під час COP29

2.1. Кліматичне фінансування та Нова колективна кількісна ціль щодо «зеленого» фінансування (NCQG)

2.2. Стаття 6 Паризької угоди: встановлення механізмів торгівлі вуглецевими квотами

2.3. Наповнення Фонду втрат і збитків

2.4. Нова ціль з адаптації до зміни клімату та Національні плани адаптації

2.5. Дорожня карта до місії 1.5 (градусів)

3. Позиція та участь України на СОР29

3.1. Українські громадські організації на СОР29

3.2. Глобальний контекст цьогорічних перемовин

4. Результати перемовин цьогорічної РКЗК ООН в Баку

Висновки

Основні поняття та скорочення

CAN (англ. Climate Action Network) — глобальна мережа з понад 1300 екологічних неурядових організацій у більш ніж 130 країнах. Мета їхньої діяльності — сприяння державним та індивідуальним діям щодо обмеження спричинених людиною змін клімату до екологічно стійкого рівня.

СОР (англ. Conference of the parties) — конференція сторін РКЗК; з часу прийняття Кіотського протоколу та Паризької угоди відбувається одночасно з відповідними їм конференціями.

GGA (англ. Global goal on adaptation) — глобальна ціль з адаптації; міжнародна ініціатива, заснована в межах Паризької угоди для підкріплення глобальних зусиль з адаптації до наслідків зміни клімату.

GST (англ. Global Stocktake) — Глобальна Інвентаризація кліматичних зобовʼязань, які країни взяли на себе, підписавши Паризьку угоду.

NCQG (англ. New collective quantified goal) — Нова колективна кількісна ціль з кліматичного фінансування

НВВ (англ. National determined contribution, NDC) — Національно визначений внесок; добровільні цілі зі скорочення викидів, які країни беруть на себе в межах Паризької угоди. 

НПА (англ. National adaptation plan, NAP) — Національний план адаптації, детальний план імплементації цілей відповідно до Національно визначених внесків держави.

ОАЕ — Обʼєднані Арабські Емірати.

ПРООН (англ. United Nations Development Programme, UNDP) — Програма розвитку ООН; агентство в структурі ООН, створене на підставі резолюції Генеральної Асамблеї від 22 листопада 1965 року, ціллю якого є надання допомоги країнам, що розвиваються, у посиленні національної спроможності.

РКЗК ООН (англ. United Nations Climate Change Conference, UNFCCC) — Рамкова конвенція ООН з питань зміни клімату.

ЮНЕП (англ. — United Nations Environmental Program, UNEP) — Програма ООН з довкілля; міжурядова програма, створена з ініціативи Стокгольмської конференції ООН з довкілля (1972) і згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН (1973) та спрямована на вирішення найгостріших проблем сучасної екологічної кризи.

Вступне слово

Цьогорічні перемовини на COP29 виявилися непростими. На заваді домовленостям стали розбіжності між розвиненими країнами, з їхніми обмеженими внутрішніми бюджетами та бажанням залучити якнайбільше приватних фінансів, і державами Глобального Півдня, які потребують значних ресурсів для подолання наслідків кліматичної кризи. Конференція закінчилася з затримкою на 33 години, але все ж була результативною. Найбільшим її досягненням стала домовленість про колективну кількісну ціль із кліматичного фінансування: щорічне виділення $300 мільярдів для підтримки країн, що розвиваються, до 2035 року. Хоча це рішення є компромісом, його реалізація запустила Бакинську дорожню карту, яка у перспективі має збільшити кліматичне фінансування до $1,3 трильйона. Було також доопрацьовано механізми функціонування вуглецевих ринків (стаття 6) і ухвалено рішення щодо Глобальної цілі з адаптації, включно з прискоренням імплементації Національних планів адаптації.

Для України конференція стала також можливістю поглибити наявні та налагодити нові партнерства. Павільйон України на COP29 став сталим і символічним простором для демонстрації прагнення до зеленої відбудови, де було організовано понад 50 заходів і залучено понад 7000 відвідувачів.

Хоча Україна не була представлена на рівні президента чи прем’єр-міністра, урядова делегація в розширеному складі змогла посилити міжнародну співпрацю. Вперше ми побачили кроссекторальне представлення уряду шляхом долучення п’яти міністерств і Держагентства з енергоефективності, що сигналізує про початок інтегрування теми зміни клімату не тільки у профільні програми. На полях СОР було також презентовано нову архітектуру кліматичної політики, в тому числі рамковий кліматичний закон, стратегію декарбонізації до 2050 року та оновлення системи звітності викидів. 

Результати та перебіг перемовин, а також участь України й української громадськості ми детальніше розглянемо у тексті нижче.

1. Азербайджан як приймаюча сторона цьогорічної конференції РКЗК ООН

Конференція ООН зі зміни клімату або COP29 — це 29-та міжнародна кліматична конференція, яка щорічно проводиться відповідно до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (далі — РКЗК ООН). Тривала вона з 11 по 22 листопада 2024 року у столиці Азербайджану місті Баку. Ця подія є центральною платформою для переговорів країн і узгодження заходів щодо боротьби з кліматичною кризою. Вона продовжує зусилля, спрямовані на досягнення цілей Паризької угоди щодо обмеження глобального потепління до 1,5°C і забезпечення нульових викидів до середини століття. Конференція також має на меті просування стратегій адаптації, забезпечення нових кліматичних механізмів фінансування та оновлення національно визначених внесків окремих країн. Фактично, це перший СОР у країні пострадянського простору, тому Азербайджан узяв на себе доволі серйозну місію. 

З моменту оголошення про місце проведення конференції міжнародна громадськість була налаштована доволі скептично: це авторитарна країна з наявним замороженим прикордонним конфліктом, у якій видобуток нафти й газу формують 90% доходів від експорту. Водночас міжнародна кліматична конференція є майданчиком домовленостей щодо відмови від використання викопного палива, що викликає дисонанс. Однак попри все разом зі світовими лідерами, офіційними делегаціями та переговорними командами у конференції взяли участь представники громадянського суспільства, міжнародні організації, бізнес, корінні народи, молодь, філантропи й міжнародні фонди. COP у Баку відвідало понад 55 000 осіб.

З точки зору організації конференції логістичні та технічні аспекти були пропрацьовані добре, підрядники та волонтерська команда виконували поставлені завдання на високому рівні. Проведення заходу вимагало від Баку значних інфраструктурних та організаційних витрат, і в результаті цих інвестицій влада країни планувала збільшити міжнародну видимість та інвестиційну привабливість країни.

Поряд із тим експерти із Carbon Вrief зазначають, що проведення конференції може дати Азербайджану значний поштовх для активізації енергетичного переходу. Серед можливих позитивних аспектів виділили: 

• підвищення обізнаності про енергетичний перехід: опитування, проведені під час СОР29, показали, що 55% респондентів серед місцевого населення надають перевагу енергетичному переходу, що свідчить про зростання розуміння громадськістю й урядом потенціалу відновлюваної енергії для диверсифікації економіки, 
• потенціал для економічного зростання через таку диверсифікацію: СОР29 підсвітив для Азербайджану можливість розширити свій сектор відновлюваної енергії, зокрема сонячної та вітрової, що може призвести до створення додаткових робочих місць і технологічного розвитку,
• підвищення ВВП через відмову від викопного палива: зниження попиту на викопні палива може знизити ВВП Азербайджану до 3,3% до 2060 року; натомість реалізація екологічної політики може підвищити ВВП країни на понад 2% до 2060 року.

Але все це довготермінові переваги. Хоча у контексті рішень тут і зараз ми також бачили позитивні зміни — зокрема розширення першого складу суто чоловічого оргкомітету конференції долученням жінок, — проте це відбувається переважно через публічні скандали. Такий підхід не є сталим та показує, що ситуація з дотриманням прав людини всередині країни все ж напружена, а розуміння необхідності «зеленого» переходу перебуває на стадії зародження. Це простежувалось і в наступних діях із боку приймаючої сторони:

Обмеження для представників громадянського суспільства: активісти зіткнулися зі значними перешкодами для проведення протестів та акцій, зокрема, застосовувалися обмеження зон для протесту, цензурування гасел і контрольований доступ навіть до «блакитної зони». Під час конференції не вдалось провести вже традиційний для конференції кліматичний марш, а тільки Народний форум (англ. Peoples Plenary) у переддень офіційного закриття. Ці обмеження є частиною ширшої тенденції поганого стану дотримання прав людини в Азербайджані та придушення опозиційних думок. 

На цю тему незадовго перед початком СОР29 висловився і високий представник ЄС Жозеп Боррель, вказавши на конференцію як на «…можливість переламати тривожну тенденцію останніх років дедалі більшого звуження простору для громадянського суспільства, посилення репресій проти незалежних ЗМІ та голосів незгодних, а також зростання кількості свавільних арештів». 

Іншим критичним моментом став анонсований Порядок денний миру на COP29 (англ. peace agenda), що мав на меті подальшу інтеграцію питань клімату та миру в глобальні кліматичні дискусії та був приурочений до тематичного дня «Енергія / Мир, допомога та відновлення». Ця ініціатива мала на меті підкреслити, як зміна клімату загострює конфлікти, незахищеність людей і вимушену міграцію, особливо в уразливих регіонах, і закликати до спільних дій, пов’язуючи кліматичні зусилля з ініціативами з розбудови миру. Однак критики відзначили кілька недоліків у мирних дискусіях: хоча ініціатива визнавала зв’язок між кліматом і конфліктом, їй бракувало суттєвих зобов’язань чи чітких фінансових механізмів для ефективного вирішення цих проблем; перешкоди в кліматичному фінансуванні для постраждалих від конфліктів держав і місцевих громад залишаються серйозною проблемою, оскільки не було впроваджено нових механізмів для покращення доступу: крім того, під час обговорень здебільшого не звертали уваги на вплив військової діяльності на довкілля та потенційні конфлікти, що виникають через видобуток ресурсів для переходу на зелену енергію. Ця тематика надалі залишається критично важливим, але недостатньо опрацьованим аспектом кліматичних переговорів, і відображає постійні виклики в узгодженні кліматичних дій із ширшими цілями глобальної безпеки. 

«Грінвошинг»: серед громадськості та експертного середовища побутує думка, що влада Азербайджану не сприйняла кліматичний саміт як можливість по-справжньому впровадити зелені практики, а використала його для покращення свого міжнародного іміджу, презентуючи точкові рішення й несистемний поступ. Жодних заяв про скорочення видобутку викопних палив протягом конференції від приймаючої сторони не звучало — ба більше, ми бачили навіть протилежну позицію.

Тематичні прогалини: Певним ключовим питанням, зокрема вирубці лісів і змінам у землекористуванні, було приділено мінімум уваги в порядку денному конференції, що викликало занепокоєння щодо ефективності Азербайджану у провадженні цілісного кліматичного діалогу.

Загалом можна відзначити, що для Азербайджану проведення міжнародної кліматичної конференції було значним викликом, із яким держава технічно впоралась на доброму рівні. Проте, якщо оцінювати можливості, які могли бути запущені конференцією, тут усе ж спостерігаємо явні прогалини та недопрацювання. 

1.1. Перехід між СОР28 та СОР29: виклики та можливості

Важливою для розуміння цьогорічних перемовин є синхронізація із напрацюванням минулорічних рішень СОР28 у Дубаї. Світ продовжує долати рекорди глобальних температур, але ми все ще далекі від досягнення цілей Паризької угоди щодо обмеження потепління на рівні 1.5°С. Під час конференції в Дубаї сторонам вдалось не тільки запустити Фонд втрат та збитків, але і домовитись про «Консенсус ОАЕ», який встановив доволі амбітні цілі енергетичного переходу. СОР29 мав би закріпити домовленості і додати до них новий шар амбітності, чільну роль у якій зіграла б нова фінансова ціль для країн, що розвиваються.

Цільові показники потроєння використання відновлюваних джерел енергії та подвоєння енергоефективності, зафіксовані під час СОР28, можуть допомогти скоротити 2/3 світових викидів до 2030 року. Але це можливо тільки за умови комплексного впровадження результатів COP28, якщо при цьому буде напрацьовано нові механізми фінансування та звітності. Тому СОР29 перейняв цю естафету, поставивши за мету забезпечити достатню кількість фінансових ресурсів для здійснення цього переходу, врегулювати механізми імплементації статті 6, встановити цілі адаптації та пом’якшення і створити технічне підґрунтя для оновлення країнами своїх Національно визначених внесків (далі — НВВ).

Президент COP29 Мухтар Бабаєв неодноразово зазначав, що знадобиться загальна включеність, щоб успішно просувати два «стовпи» конференції: підвищення амбіцій і уможливлення дій. Під час Саміту лідерів 12 листопада він наголосив на тому, що зміну клімату слід розцінювати «не як обмеження, а як можливість». А у контексті фінансових питань СОР’у він зазначив, що «ми живемо у світі, де на рахунку — кожен долар», чим намагався підштовхнути країни до амбітного рішення у контексті нової фінансової цілі.

Попри амбітні заяви та заклики, ця конференція, як і попередні, цілковито оминула «слона в кімнаті» — визнання, що основною причиною зміни клімату є викопні палива, і для досягнення цілі в 1.5°С необхідно від них відмовитись. Закріплений у фінальному документі торік «перехід від викопного палива в енергетичних системах» залишився незмінним. На жаль, відсутність чіткого акценту на повній відмові не передбачає обов’язкової чи швидкої повної відмови від викопного палива, що є ключовим для досягнення кліматичної нейтральності, а також залишає простір для продовження його використання у певних секторах. Більше того, президент Азербайджану Алім Алієв на відкритті конференції назвав викопні палива «даром Божим», що додало саркастичного забарвлення подальшим комунікаціям навколо перемовин, які фактично мали б поставити крапку на використанні вугілля, нафти та газу.

2. Основні теми перемовин під час COP29

Як і щороку, приймаюча країна визначає пріоритети перемовин, які логічно виходять із напрацювань попередньої конференції: або надбудовуючи до того, про що вийшло домовитись, або беручи на себе відповідальність закрити питання, що залишились від попередньої каденції. Цьогоріч ключовими темами на перемовинах СОР29 стали фінансування кліматичних проєктів у країнах, що розвиваються, напрацювання нових цілей з адаптації та пом’якшення, а також врегулювання механізмів статті 6 Паризької угоди.

2.1. Кліматичне фінансування та Нова колективна кількісна ціль щодо «зеленого» фінансування (NCQG) 

Багато хто називає COP29 «фінансовим», вбачаючи в ньому можливість узгодити внески кліматичного фінансування з глобальними потребами. Перемовини мали охопити велику низку чинників: від встановлення обсягу нової цілі до визначення джерел фінансування — чи це мають бути тільки державні кошти, чи наповнення має також відбуватись і через приватні фонди та банкові механізми кредитування. 

Ці два аспекти заклали підґрунтя основних суперечок між Глобальним Півднем та розвиненими країнами, адже перші вимагають справедливого переходу, реструктуризації боргів та отримання грантових коштів, другі ж хочуть якнайбільшу суму залучити через ринкові механізми торгівлі квотами або ж віддати на поталу банкам. Небезпека такого підходу полягає у тому, що країни, які розвиваються, і так часто знаходяться у боргових ямах та вже мають багато кредитних зобов’язань. 

Через непропорційний вплив зміни клімату більшість коштів витрачається біднішими країнами на усунення наслідків надзвичайних ситуацій, які трапляються дедалі частіше. Ринкові механізми для них також важливі, бо частина з них може справді виграти, продаючи свої квоти. Однак кошти і доступ до технологій — це саме ті підвалини, які допоможуть зробити декарбонізацію доступною та справедливою. 

2.2. Стаття 6 Паризької угоди: встановлення механізмів торгівлі вуглецевими квотами

Останніми роками вуглецеві ринки стали критичною точкою міжнародної кліматичної політики, головно через неоднозначні результати. З одного боку, вони продемонстрували потенціал як безборговий спосіб спрямувати фінансування від джерел викидів до екологічних проєктів. З іншого ж, недостатнє регулювання спричинило те, що вуглецеві ринки не обов’язково сприяють реальному скороченню викидів, а натомість кошти спрямовуються в сумнівні проєкти та використовуються для «грінвошингу». 

Стаття 6 Паризької угоди окреслила принципи вуглецевих ринків і шляхи співпраці країн для досягнення кліматичних цілей. Попри узгодження правил іще під час COP26, країни продовжують напрацьовувати механізми для їх реалізації. 

2.3. Наповнення Фонду втрат і збитків. 

Це фінансовий механізм, створений на СОР27 у 2022 році для підтримки вразливих країн, які стикаються з серйозними викликами через зміну клімату. Сума, наразі закладена до Фонду втрат і збитків, є крихітною порівняно з оцінними потребами для подолання збитків, завданих кліматичною кризою в усьому світі. Окрім фінансових внесків, для запуску фонду важливо також узгодити низку інших критичних елементів, серед яких і фінансові механізми його наповнення.

2.4. Нова ціль з адаптації до зміни клімату та Національні плани адаптації.

Адаптація часто відходить на задній план поруч із пом’якшенням наслідків кліматичної кризи, але вона надзвичайно важлива, оскільки зміна клімату посилюється. COP29 став ключовою можливістю визначити пріоритети адаптації й забезпечити необхідні ресурси для неї. Оскільки деякі наслідки зміни клімату тепер неминучі, надійні стратегії адаптації є важливими.

Національні плани адаптації (далі — НПА), які є планами імплементації цілей відповідно до Національно визначених внесків, є нагальними інструментами для цього процесу, і COP29 мав би посилити підтримку їх розробки та реалізації, зосереджуючись на фінансовій і технічній допомозі. 

Вирішальне значення тут також має фінансування: адаптаційні заходи часто дороговартісні та приносять результати у довгостроковій перспективі, що робить їх не дуже привабливим політичним рішенням.

2.5. Дорожня карта до місії 1.5 (градусів)

Перемовини на СОР29 відбувались згідно з Дорожною картою до місії 1.5 (англ. — Roadmap to mission 1.5), яку було презентовано 26 вересня 2024 року під час заходу високого рівня на Генеральній Асамблеї ООН. Цю ініціативу створили в межах співпраці, відомої як «Трійка президентства СОР», до якої належать Об’єднані Арабські Емірати (господар COP28), Азербайджан (господар COP29) і Бразилія (господар COP30). 

Дорожня карта є частиною їхнього колективного мандату щодо забезпечення безперервності спільних кліматичних дій та узгодження зусиль для досягнення обмеження глобального потепління до 1,5°C. У межах виконання Дорожньої карти було, зокрема, запущено Регіональні форуми НВВ: платформи, започатковані такими організаціями, як ПРООН та ЮНЕП, для обміну знаннями та нарощування потенціалу для ефективного впровадження НВВ.

3. Позиція та участь України на СОР29

Згідно з заявами посадовців, Україна розпочала підготовку до СОР29 одразу після завершення попередньої конференції й протягом року продемонструвала вагомий поступ у контексті структурування кліматичної політики. Незважаючи на виклики, пов’язані з продовженням ведення оборонної війни, владні структури спромоглись напрацювати та прийняти рамковий закон «Про основні засади державної кліматичної політики та Стратегію формування та реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2035 року» і затвердити операційний план заходів з її реалізації у 2024–2026 роках, а безпосередньо на СОР29 Україна представила оновлену Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку до 2050 року. 

За два місяці до початку СОР29 у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів відбулись важливі кадрові зміни, зокрема призначення нової міністерки — Світлани Гринчук. За місяць до головної міжнародної кліматичної події було зроблено важливий крок у національній кліматичній політиці України — прийнято Закон України «Про основні засади державної кліматичної політики». Цей закон закріпив мету досягнення кліматичної нейтральності Україною до 2050 року та зафіксував правову базу для переходу до низьковуглецевого розвитку.

За словами новопризначеної міністерки під час зустрічі-обговорення перед конференцією, схваленням рамкового кліматичного закону Україна підсилила свої позиції на шляху до «зеленого» відновлення та фінансування кліматичних проєктів. До цієї організованої Міністерством події під назвою Pre-COP — форуму «Україна — на Кліматичній конференції СОР29» була долучена і громадськість, включно з представниками Української кліматичної мережі, які готували низку рекомендацій до згаданого вище кліматичного закону. Підготовча координаційна конференція дала змогу стейкхолдерам обговорити представлення України на СОР29, ознайомитись з основними цілями одне одного та обговорити можливості взаємного підсилення.

Як і минулого року, урядова делегація багато своїх зусиль спрямувала на дизайн і наповнення сенсами павільйону України. Тож він став важливим простором для комунікації масштабу впливу російської війни на довкілля і клімат, демонстрації досягнень України у сфері захисту довкілля, а також для презентацій та проведення зустрічей з партнерами. Серед меседжів української повістки на СОР29 виділимо три основних:

• Нагадування міжнародній спільноті, що війна в Україні триває, а росія має отримати покарання за збитки, завдані довкіллю.
• Об'єднання країн навколо пункту 8 Формули миру президента Зеленського про екологічну безпеку.
• Залучення коштів на зелену відбудову і нові дво- та багатосторонні домовленості щодо цього.

Цьогорічний павільйон України в межах СОР29 був справжнім витвором мистецтва та мав два важливих завдання: вкотре заявити на весь світ про прагнення нашої країни до миру та підтвердити наш статус надійного партнера перед міжнародною спільнотою, партнера, який виконує свої зобов’язання і є привабливим осередком для інвестицій. Український павільйон цього року був сталим та безвідходним, адже зроблений із паперу з насінням різнотрав'я, який опісля був посаджений у Києві. Саме цей метафоричний сенс і був закладений у стіни нашого павільйону, оздобленого розписом мисткині Олександри Жумайлової, щоб наголосити на прагненні України до зеленої повоєнної відбудови та об'єднанні зусиль, щоб «проростити» великі зміни. «Ідея нашого осередку під час Кліматичного саміту ООН у Баку отримала значний відгук. 30+ інтерв’ю світовим медіа, понад 30 двосторонніх зустрічей з країнами-партнерами та міжнародними організаціями, 50+ заходів у межах павільйону, понад 1000 учасників заходів, 7000+ відвідувачів павільйону — все це є результатом роботи великої та злагодженої команди», — цитуємо міністерку Гринчук.

Чого не вистачило на СОР29, то це представництва України на рівні президента чи прем’єр-міністра під час Саміту лідерів. Цілком зрозуміло, що для країни у стані війни довкілля не є пріоритетом номер один, проте, ігноруючи майданчики такого плану, наша держава позбавляє себе можливості не тільки вчергове гучно заявити про свої секторальні наміри, але й нагадати світу про жахливі наслідки, які тягне за собою війна. Тому що агресор не нехтує цим майданчиком, несучи маніпулятивні наративи та перекручуючи інформацію.

Натомість український уряд взяв активну участь у кліматичній конференції у розширеному складі, публічно заявивши про необхідність підходити до розроблення кліматичної політики кроссекторально та зосередившись цього року на міжвідомчій координації зусиль. Як на пре-СОР, так і безпосередньо у Баку були присутні представники одразу п’яти українських міністерств — Міндовкілля, Мінекономіки, Міненергетики, Мінагро, Мінфіну та Держагентства з енергоефективності та енергозбереження. Наразі залученість непрофільних міністерств доволі стримана та ґрунтується на презентації окремих проєктів і точкових галузевих інтервенцій, проте з часом євроінтеграційні процеси та виконання міжнародних зобов'язань мають допомогти напрацювати стратегічний підхід.

На конференції було представлено нову архітектуру кліматичної політики: водночас із новим рамковим кліматичним законом відбулось обговорення Довгострокової стратегії декарбонізації України до 2050 року та відновленої законодавчої бази для звітності й верифікації парникових викидів. Завдяки цим зусиллям Україна не лише інтегрується у світову кліматичну політику, але й може отримати ресурси для сталого відновлення. Довгострокова стратегія хоча й була презентована, але наразі не відбулося її обговорення всередині України із залученням усіх зацікавлених сторін. Тому робити висновок щодо її амбіційності й відповідності запитам української громадськості поки зарано.

Представники української переговорної групи цього року змогли охопити ширше коло питань і долучились до більшої кількості робочих груп, ніж минулоріч: від кліматичного фінансування й адаптації до зміни клімату до впровадження питань інклюзивності та ґендеру. Зокрема, щодо нової фінансової цілі Україна зайняла позицію, яка просуває необхідність розширення бази донорів та підвищення загальної суми фінансування для країн, що найбільше потерпають від зміни клімату. Зауважимо, що при цьому Україна наразі не має доступу ні до адаптаційного фонду, ні до зеленого кліматичного фонду, а отримує допомогу лише на основі двосторонніх домовленостей. Однак підвищення загальної фінансової кліматичної цілі дозволятиме й Україні отримувати більше коштів на двосторонній основі.

3.1. Українські громадські організації на СОР29

До розробки концепції павільйону долучилася й громадськість. На окрему увагу заслуговує інсталяція, розроблена SaveDnipro та UAnimals, — зона віртуальної реальності, яка демонструє знищену росією українську природу, зруйноване Каховське водосховище та наслідки цієї катастрофи. Понад 700 глядачів з усіх континентів, серед яких і багато високопосадовців, змогли «доторкнутись» до наслідків російської агресії для українського довкілля. 

Українські громадські ініціативи, зокрема члени Української кліматичної мережі (далі — УКМ), також продовжують з року в рік брати активну участь у міжнародній конференції сторін РКЗК ООН. Присутність якнайбільшої кількості українських голосів на СОР у часи війни є неабияк важливою для комунікації і відстоювання позицій України, у тому числі й з огляду на масштаби російської делегації на цьому майданчику. Хоча громадські організації не є безпосередніми учасниками переговорного процесу, вони виконують роль рупора інтересів українців та українок на СОР. Традиційно громадськість формує і власну позицію напередодні СОР, яка демонструє бачення щодо рішень, які мають бути ухвалені на міжнародному та національному рівні в Україні для досягнення цілей Паризької угоди.

Деякі з членських організацій УКМ, наприклад Екодія, вже тривалий час стежать за перемовинами. Коментуючи СОР29, фахівчиня відділу клімату Екодії Соф’я Садогурська зауважила, що з кожним роком «зростає спроможність української громадськості бути голосом на цій події», брати участь в сайд-івентах та організовувати їх, презентувати Україну в міжнародних громадських об'єднаннях, зокрема Climate Action Network — найбільшому громадському об’єднанні у сфері захисту довкілля, що налічує у своєму складі близько 2000 організацій. Це однозначно є потужним підсиленням українського представництва на СОР.

Серед основних тез, які просували цього року українські неурядові організації, хочемо виділити: 

• необхідність притягнення росії до відповідальності за шкоду українському довкіллю та глобальному клімату (МБО «Екологія — право — людина»), 
• повне ембарго на російське викопне паливо (Razom We Stand), 
• потреба обрахунку викидів парникових газів від війни та методологія такого обчислення (Екодія), 
• важливість озеленення на рівні громад під час війни (Український екологічний клуб «Зелена хвиля»), 
• важливість транскордонного водного співробітництва (Чорноморський жіночий клуб),
• необхідність участі молоді в кліматичній міжнародній та національній політиці (Молодіжна кліматична ініціатива «Розвій»).

3.2. Глобальний контекст цьогорічних перемови

На COP29 сильно впливає міжнародний контекст, домовленості й альянси. Виходячи з внутрішніх процесів, які відбуваються у державах, а також у публічній політиці, можна передбачити позиції сторін щодо тих чи інших аспектів на перемовинах. Особливо чітко ці меседжі звучать під час Саміту лідерів з питань зміни клімату — дводенного формату під час першого тижня конференції, де присутні вищі представники держав, які з трибуни виголошують тематичні промови про свої позиції, пропозиції, плани й дії для подолання кліматичної кризи. Висновки можна зробити також із того, якого рівня представника делегувала країна і чи делегувала взагалі. 

На Саміті лідерів низка держав, переважно дружніх, згадували про війну росії проти України, наголошуючи на її негативному впливі не лише на українське довкілля, але й на глобальні кліматичні зусилля. Серед них: президент Польщі Анджей Дуда, який підкреслив важливість поєднання захисту довкілля з мирними ініціативами; Голова Європейської Ради Шарль Мішель, який звернув увагу на необхідність дотримання принципів міжнародного порядку та закону; президентка Молдови Майя Санду, яка наголосила на зусиллях своєї країни з відновлення лісового покриву навіть на тлі складної економічної ситуації через війну в Україні.

Загальна ж риторика була чітко диференційована політичними режимами та географічним розташуванням країн:

Європейські держави заявили, що готові долучитися до фінансування «зелених» проєктів, але хочуть, аби більшу частину суми покривалі недержавні структури; також вони акцентують увагу на досягненні вуглецевої нейтральності, використовуючи атомну енергетику як ключовий елемент цього переходу; спостерігаються і політичні розбіжності — більш ліві уряди говорять про людський вимір і соціальну справедливість, праві ж режими наголошують на значній ролі технологій та промисловості й не готові відмовлятись від викопного палива.

Держави Африканського континенту наголосили на великому значенні екосистемних послуг і захищають своє право на фінансування через Фонд втрат і збитків, підкреслюючи, що для них це єдина можливість впроваджувати нові проєкти; гостро звучала і критика заможних країн у зв’язку з їхньою неспроможністю виконати свої історичні зобов’язання щодо фінансування.

Країни Карибського басейну та малі острівні держави виступили за реструктуризацію зовнішнього боргу, закликаючи спрямувати вивільнені кошти на внутрішні програми «зеленого» відновлення.

Недемократичні режими (серед яких, зокрема, росія, білорусь та Іран) поширювали маніпулятивні наративи про власний «прогрес», одночасно наголошуючи, що основну відповідальність за кліматичну кризу мають нести найбільші забруднювачі, уникаючи самокритики; також із року в рік вони звертаються з закликом зробити технологічні напрацювання Європи та США доступними для загалу, натомість самі не готові ділитись своїми розробками і здійснюють ресурсну експлуатацію Глобального Півдня, обіцяючи їм таким чином доступ до своїх технологій.

Викликом стали дискусії щодо переходу від викопного палива до чистої енергії, а роль приймаючого Азербайджану як експортера викопного палива додала унікальних перешкод і перспектив. Деякі країни опиралися формулюванням, чітко орієнтованим на поступове припинення використання викопного палива, тоді як інші вимагали рішучіших дій. Незважаючи на розуміння необхідності поступового скорочення використання викопного палива, виникали розбіжності щодо швидкості й масштабів цього переходу.

Наразі кліматична спільнота перш за все побоюється наслідків приходу до влади в США Дональда Трампа з огляду на його скептичні погляди на зміну клімату. Серед основних ризиків — вихід США з Паризької угоди, що стане на заваді реалізації заходів боротьби зі зміною клімату, адже США водночас є як одним із головних емітентів парникових газів, так і важливим донором кліматичних програм.

Участь росії також критикувалася через її включення до своїх звітів викидів від тимчасово окупованих територій України. Водночас екологічні й геополітичні наслідки війни проти України продовжують викликати занепокоєння та знижувати рівень довіри до кліматичних переговорів. Країна продовжує використовувати кліматичні платформи для узаконення спірних територіальних претензій, подаючи викиди тимчасово окупованих Криму, частин Донецької і Луганської областей, а також захоплених з початку повномасштабного вторгнення інших територій України як частину російських викидів. Не змінилась і риторика росії про те, що вони і надалі залишаються одним із важливих гравців кліматичного виміру та без них не зможе відбутись декарбонізація, паралельно не визнаючи себе одним з найбільших забруднювачів і не плануючи скорочувати викиди від аграрного сектору та видобування викопних. Окрім того, росія просуває хибні рішення для боротьби з кліматичною кризою, серед яких — використання атомної енергетики та природного газу для досягнення кліматичної нейтральності, а також витрачає сотні мільярдів доларів на війну проти України, водночас заявляючи під час перемовин, що не має коштів, аби долучитись до наповнення фондів для кліматичного фінансування.

На межі перемовин впливали ще два процеси: прийняття у вересні цього року Пакту майбутнього та Декларації Саміту G20 у Ріо, який відбувався паралельно з СОР29 18–19 листопада. В обидвох документах подолання кліматичної кризи зайняло чільне місце, хоча від Ріо очікування були вищими: фактично, Пакт та Декларація підтвердили вже наявні домовленості у межах кліматичних СОР28 та СО29, а також СОР16 із захисту біорізноманіття. Зрозуміло, що багатьом країнам доволі складно балансувати між своїми національними інтересами та міжнародними зобов’язаннями, однак варто все ж визнати, що всі країни різною мірою відповідають за кліматичну кризу, прийняти цю відповідальність і намагатись хоча б частково відновити несправедливість.

Міжнародний контекст загалом можна окреслити як напружений. Потреба зберегти передусім внутрішньодержавний добробут, особливо коли він напряму залежить від експорту чи споживання викопного палива, ставить розвинені країни у незручне становище, через що ті намагаються або продовжити використання викопного палива, або нав’язують хибні рішення. Водночас країни, що розвиваються, непропорційно сильно страждають від кліматичної кризи, але через меншу вагу своїх, хоч і чисельно більших, голосів не можуть домогтись для себе справедливої підтримки для зеленого переходу. Попри це, СОР як майданчик для кліматичних перемовин і далі залишається однією з небагатьох платформ з можливістю принаймні спробувати почути інших акторів і знайти компромісне рішення. Так, формат потребує реформування (як, відверто кажучи, і низка інших форматів ООН), але є незамінним та актуальним.

4. Результати перемовин цьогорічної РКЗК ООН в Баку

Процес цьогорічних перемовин видався складним і напруженим. Саміт, який мав завершитись 22 листопада, затягнувся ще на 33 години через складність досягнення консенсусу між країнами світу. Переговори оголили розбіжності між багатими державами, які стикаються з суворими бюджетними обмеженнями, та країнами, що розвиваються, які потерпають від стрімкого зростання витрат через шторми, повені та посухи, викликані зміною клімату. 

На початку другого тижня перемовин почали з’являтися нові тексти, розроблені приймаючою стороною, тому що попередні були відхилені делегаціями. Домовленості про нову ціль з пом’якшення вирішили перенести на 2025 рік, а основна відповідальність за ухвалення хоча б якихось рішень лягла на вищих представників делегацій — міністрів країн, які прибули лише на початку другого тижня для консультацій та все ж допомогли досягти певного прогресу.

Під час церемонії закриття Виконавчий секретар ООН зі зміни клімату Саймон Стілл підкреслив, що нова фінансова мета, узгоджена на Кліматичній конференції ООН у Баку, — це страховий поліс для людства. Він визнав, що жодна країна не отримала всього, чого хотіла, і що світ їде з Баку з купою роботи. «Тож зараз не час для переможних аплодисментів. Нам потрібно націлитися на подвоєння наших зусилля на шляху до Белема».

Перше і найважливіше рішення конференції в Баку — поступ у контексті кліматичного фінансування. Багаті країни пообіцяли виділяти 300 мільярдів доларів щорічно до 2035 року для допомоги країнам, що розвиваються. Ця ціль, яка замінила попередню у 100 мільярдів доларів, була компромісом серед вимог вразливих країн на понад 1 трильйон доларів на рік. Це фінансування відповідає Паризькій угоді, але не відповідає амбіціям, на які багато хто сподівався. Підтверджує цю тезу і те, що країни Альянсу малих острівних держав та найменш розвинені країни вийшли з зали засідання під час фіналізації домовленостей, відмовляючись визнавати це рішення, і заявивши, що «..ми тут, щоб домовлятися. Ми вийшли, тому що наразі не відчуваємо, що нас чують». 

Для залучення необхідних коштів можуть використовуватися різні інструменти, зокрема приватний капітал і торгівля вуглецевими квотами, механізми якої були також фіналізовані під час COP29. Водночас дослідницькі спільноти та міжнародні громадські альянси не вважають вуглецеві ринки дієвим механізмом фінансування через небезпеку «грінвошингу», завищених оцінок щодо можливостей поглинання викидів тими чи іншими проєктами, деякі з яких можуть навіть становити загрозу ареалам проживання корінних народів. З погляду фінансів стає також зрозуміло, що недостатньо уваги приділяється пошуку комплексних рішень щодо реструктуризації боргів для країн, що розвиваються. Без трансформаційних дій щодо державного боргу багато країн будуть замкнені в циклі ризику, змушені вибирати між фінансовою стабільністю та кліматичними заходами, і не зможуть витримати конкуренції на ринках капіталу. 

Водночас це рішення запустило Дорожну карту від Баку до Белема до 1,3 трильйона (англ. Baku to Belém Roadmap to 1.3T) — процес, спрямований на збільшення кліматичного фінансування для країн, що розвиваються, в тому числі гранти й неборгові інструменти. Напрацювання будуть презентовані наступного року на СОР30 у місті Белем у Бразилії. 

COP29 доопрацював статтю 6 Паризької угоди, встановивши робочі механізми для глобальних вуглецевих ринків і забезпечивши при цьому збереження довкілля. Після майже десяти років роботи країни узгодили остаточну структуру, що регулюватиме функціонування вуглецевих ринків відповідно до Паризької угоди, завдяки чому торгівля між країнами та механізм вуглецевого кредитування стали повністю функціональними. 

Що стосується торгівлі між країнами (стаття 6.2), то рішення COP29 дає розуміння, як країни використовуватимуть дозвільні механізми для торгівлі вуглецевими кредитами та як працюватимуть реєстри, які це відстежуватимуть. 

У перший день конференції державам вдалось узгодити стандарти централізованого ринку вуглецю в межах ООН (механізм статті 6.4). Це гарна новина для країн, що розвиваються, та для найменш розвинутих країн, які матимуть змогу отримати як вигоду від нових фінансових потоків, так і підтримку для розбудови внутрішнього потенціалу, необхідного для закріплення на цьому ринку.

Робота над вуглецевими ринками не припиняється з завершенням перемовин у Баку. Відповідальний за процес кредитування наглядовий орган отримав від сторін довгий список завдань до виконання протягом 2025 року, яким він і надалі буде підзвітний. Завдання органу зараз — запустити цей ринок і розглядати найкращі наявні наукові результати для майбутньої роботи.

Домовленості щодо Глобальної цілі з адаптації (англ. Global goal on adaptation, GGA) стали третім проривним рішенням СОР29, на що, відверто кажучи, мало хто сподівався. У межах перемовин наголос було зроблено на прискоренні розроблення й імплементації Національних планів з адаптації з цільовою фінансовою та технічною підтримкою для допомоги вразливим регіонам наростити стійкість до впливу зміни клімату. Сторони обговорили наступний період п’ятирічної оцінки прогресу в розробці та реалізації НПА і продовжать обговорення в червні 2025 року. Цьогоріч вдалось напрацювати 4 650 індикаторів у межах Глобальної цілі з адаптації, а на СОР30 переноситься звуження цього набору до 100 та визначення окремих показників для різних секторів. Тому тут очікується продовження технічної роботи у Бонні перед тим, як передати естафету Сторонам. COP29 також започаткував Бакинську дорожну карту з адаптації та Бакинський діалог на високому рівні щодо адаптації для посилення впровадження дворічної Рамкової програми ОАЕ. Цей результат перемовин підвищує амбіції держав, торуючи шлях до пошуку дійсно нових трансформаційних підходів до адаптації. Це рішення також заклало основу для вдосконалення НВВ перед COP30, вкотре наголошуючи на необхідності узгодити національні плани з метою обмеження глобального потепління до 1,5°C​.

Сторони також продовжили розширену Лімську робочу програму з ґендерної проблематики та зміни клімату ще на 10 років, підтвердивши важливість ґендерної рівності й просування ґендерного мейнстримінгу в межах Конвенції. Вони також погодилися розробити новий гендерний план дій для ухвалення на COP30, який встановить напрямок для конкретної реалізації.

Серед інших досягнень перемовин варто також виділити такі домовленості:

• Оновлення мандату Робочої групи сприяння Платформи місцевих громад і корінних народів.
• Бакинська кліматична ініціатива «Гармонія для фермерів».
• Декларація щодо зменшення викидів метану від органічних відходів.
• Бакинська глобальна кліматична платформа прозорості.
• Декларація про активізацію дій у сфері туризму.

Провальними виявились перемовини у частині про глобальну ціль з пом’якшення: не вдалося встановити амбітні глобальні цілі щодо скорочення викидів, особливо в секторах із високим рівнем викидів, таких як транспорт і сільське господарство. Чи не з самого початку конференції було зрозуміло, що розгляд цієї теми буде перенесено на 2025 рік. Затримка відбувається і в контексті введення в дію Фонду втрат і збитків, оскільки під час COP29 не було розроблено чіткої дорожньої карти чи негайних механізмів для забезпечення ефективності фонду. Не було також досягнуто згоди щодо продовження діалогу навколо включення результатів минулорічної Глобальної оцінки викидів і щодо створення Робочої програми справедливого переходу (Just transition work plan, JTWP), обговорення яких продовжиться на сесіях допоміжних органів у червні наступного року.

Висновки

«Це був важкий шлях, але ми досягли угоди», — сказав у своїй завершальній промові на заключній панелі СОР29 Саймон Стілл.

Безумовно, над будь-якою угодою необхідно активно працювати і надалі. 

Попри скепсис щодо цьогорічної конференції в Азербайджані, сторонам усе ж вдалося напрацювати певні рішення у важливих для подолання кліматичної кризи сферах. Проте ці рішення дуже часто ухвалюються на межі фолу, під тиском країни-господаря, яка не хоче залишитись в історії конференцій як «СОР, котрий не зміг». Розуміючи цей тягар, країни часто хитрують, ухвалюючи якесь важливе та гучне рішення у перші дні перемовин, аби далі спокійно займатись посиленням своєї міжнародної видимості (і трошки «грінвошити»). Саме так відбувалося у Шарм-ель-Шейху та Дубаї. У Баку ж сторонам презентували нові, не повністю прозоро підготовлені тексти за кілька днів до завершення перемовин і демарші країн, що розвиваються, які не погоджуються з надто низькою новою ціллю для кліматичного фінансування. 

Існують глобальні розбіжності у підходах до боротьби з кліматичною кризою та викликами, які постають перед міжнародною співпрацею в цій сфері. Кліматична політика тісно переплітається з міжнародною політичною реальністю, в тому числі конфліктами та економічними викликами, водночас підкреслюючи важливість глобальної співпраці у боротьбі зі зміною клімату.

Азербайджан офіційно передав естафету Бразилії, яка вже почала готуватись до СОР30. Аналізуючи процеси цьогорічної конференції, бачимо, що в 2025 році кліматичні перемовини мають шанс стати більш амбітними, справедливими та скоординованими, незважаючи на складні геополітичні умови. Белем має унікальну нагоду увійти в історію РКЗК ООН як місто, де міжнародна спільнота встановила посильні цілі щодо скорочення використання викопного палива, забезпечила чесний і прозорий переговорний процес, прискорила введення в дію фінансових механізмів, зокрема для Глобальної цілі з адаптації та Фонду втрат і збитків. Бо лише спільні дії допоможуть нам втримати глобальне потепління на рівні 1,5°C.