Тези лекції
Публікуємо тези лекції ЇЇЛекторію, яка відбулася 12 лютого 2025 року.
Леся Українка (1871–1913) – відома, навіть хрестоматійна постать української культури. Однак її здобутки в царині літератури та громадсько-політичній, просвітницькій сферах заступають реально-буттєвий профіль. Жінка, яка довгий час сприймалася і великою мірою сприймається до сьогодні крізь призму відомого Франкового означення «одинокого мужчини». Тим-то заведено підносити її громадянську позицію, зусилля з утвердження національної ідеї, творення словом і ділом української держави. І це направду масштабні, епохальні здобутки. А тим часом, точніше, разом із тим Леся Українка – це ще й Лариса Косач, жінка, яка мала особисте життя, романтичні захоплення і велике кохання. Притлумлена соціозначущими векторами, а ще хворобою як маркером ідентичності, приватна сфера письменниці повсякчас зазнавала ретушування і замовчування.
Життєтворчість Лесі Українки / Лариси Косач стала моделлю модерного самоустійнення митця і разом творчого буття особистості. А витворений нею любовний міф заклав нові рівні чуттєвого, етичного й емоційного досвіду української людини нового і найновішого часу. Реалізувати це вдалося високої проби художнім словом, геніальністю, засвідченою десятками різного жанру творів. Але в основі письма лежав унікальний життєвий досвід жінки у взаєминах з чоловіками. Першою тут можна виокремити історію з Максимом Славінським, вісімнадцятилітнім юнаком, з яким Лариса Косач познайомилась, маючи пʼятнадцять років.
Це перше романтичне захоплення дівчини обернулося болісним досвідом байдужости обʼєкта захоплення і самоусвідомленням власної інакшости. Певно, ще болючішим виявився цей досвід у стосунках з Нестором Ґамбарашвілі (Ґамбаровим), студентом-грузином, який винаймав квартиру в Косачів у Києві.
Його поведінка (зокрема одруження і дистанціювання від Лариси) прикро вразила дівчину, поклавшись черговим карбом несприйняття.
Стосунки з Сергієм Мержинським виявились тією моделлю взаємин з Іншим, яка стала не просто прийнятною, а живою і плідною для внутрішнього утвердження Лариси Косач / Лесі Українки. Нарешті вона знайшла гідного себе, рівного й сміливого чоловіка, який не боятиметься ані її, ані її і своїх почуттів. Стосунки, які тривали майже чотири роки, не тільки ствердили жіночу ідентичність Лариси Косач, а й усталила та скерували талант Лесі Українки.
Саме у цей період творилася «Лірична драма С. Мержинського» – великий масив творів, що включає близько двох десятків віршів, дві ліро-епічні поеми та драматичну поему «Одержима». Звідане в почуттях до коханого, пережите біля нього в найстрашніші миті, зарядило її слово незнаними до того енергією і тонами. Готовність боротися за коханого із самою смертю, померти разом з ним або за нього – вповні виповідає шляху Орфея. Українчин досвід тут неоціненний, адже це досвід жінки-орфея. Шлях, який письменниця торує у схожий і водночас відмінний од чоловічого спосіб.
Стосунки, а згодом і шлюб з молодшим на девʼять років Климентом Квіткою дали Ларисі Косач-Квітці не тільки зміну суспільного статусу.
Це так само позначилося на творчості Лесі Українки, знаходячи увиразнення і перепроживання у низці знакових для нашої культури драм, як-от «Айша та Мохаммед», «Лісова пісня» «Сапфо» тощо. У багатьох творах письменниця міркує над особливостями взаємин між людьми різними віком, сферою діяльності, уподобаннями, характером тощо. Так само у цей період її цікавлять питання шлюбу, зокрема те, як він позначається на житті митців. А ще наскрізним для її письма, особливо драматичного, стає питання зради.
Стосунки Лесі Українки / Лариси Косач з чоловіками вирізнялися тією свободою думки, слова, дії, які вирізняють найкращих її героїнь. І це переконливо доводить її статус вільної, певної себе жінки. А ще статус модерної письменниці, що жила як творила і творила як жила.