Підтримка відновлюваної енергетики в Німеччині та Україні: як правильно порівняти історію і сьогодення
23 вересня відбувся онлайн-семінар «Підтримка відновлюваної енергетики в Німеччині та Україні: як правильно порівняти історію і сьогодення». Запрошеним гостем став Д-р Крістіан Редл, старший координатор в одній з лідируючих аналітичних організацій Німеччини Agora Energiewende, та Аліна Свідерська, співзасновниця Clean Energy Lab. З повним відео події можна ознайомитися за посиланням. Презентація Крістіана Рідла та Аліни Свідерської .
Д-р Крістіан Редл розповів про еволюцію підтримки відновлюваної енергетики в Німеччині та її вплив на ринок електроенергетики в цілому. У 2019 році ВДЕ склали 40% серед всіх джерел енергії у Німеччині, переважно вітряні та сонячні станції, а також біомаса. “Часто говорять, що ВДЕ не зможе повноцінно замінити ядерну енергетику, але як ми бачимо з графіка нижче, з початку XXI століття відбувся значний стрибок у розвитку відновлюваної енергетики, яка поступово витісняє вугільну та ядерну.”
Враховуючи зростання цін на CO2 у системі торгівлі викидами в ЄС, конкурентоспроможність електростанцій, які працюють на вугіллі погіршується. Перехід на ВДЕ є найголовнішим викликом у процесі енергетичного переходу. Офіційна ціль Німеччини до 2030 року, щоб ВДЕ складали 65% у споживанні електроенергії. Найменш затратним варіантом є збільшення частки вітрової та сонячної енергії. Проте, що стосується біомаси та гідроенергетики — тут є свої обмеження:
- біомаса є досить дорогою, підпадає під обмеження землекористування та має недоліки з точки зору сталості;
- гідроенергетика не зможе бути у широкому користуванні через топографічні обставини.
Закон про відновлювану енергетику в Німеччині був запроваджений у 2000 році і з того часу зазнавав декілька разів змін, щоб впливати на розвиток ВДЕ, здорову конкуренцію та балансування різних джерел енергії. Протягом 2007-2013 рр. ціни на електроенергію для населення Німеччини зростали щороку, проте у 2013 році зростання завершилося і до тепер ціна залишається більш-менш стабільною.
Найбільшим викликом для енергетичного сектору Німеччини зараз є подолання зростання витрат на ВДЕ протягом 2018-2025 рр. Подолавши цей поріг, витрати на ВДЕ зменшаться, а частка їх споживання — зросте. Для цього є декілька причин:
- утримання електростанцій ВДЕ стане дешевшим;
- у 2021 році більшість старих заводів вийде зі схеми підтримки, оскільки досягнуть максимального періоду підтримки (20 років);
- зростання ціни вуглецю зробить виробництво електроенергії з викопного палива дорожчим.
Вітер та сонячна енергетика є конкурентоспроможними порівняно з іншими формами. Проте вони також є змінними формами генерації енергії, і це потрібно враховувати та розробити абсолютно новий підхід. Нам потрібні станції, які працюватимуть 24/7, будуть поєднані між собою у мережі, які у свою чергу будуть поєднані між країнами.
Відновлювана енергетика впливає на структуру економіки загалом. Фінансові структури та ринки електроенергії були створені на припущенні, що виробництво електроенергії має порівняно низькі фіксовані і високі операційні витрати. Проте, що стосується вітрових та сонячних станцій, то вони навпаки — мають високі фіксовані і низькі експлуатаційні витрати.
Відновлювані джерела енергії мають високий потенціал. Щоб дати системі ВДЕ можливість повноцінно діяти, необхідні:
- усунення регуляторних перешкод і зниження фінансових ризиків для малих та великих учасників ВДЕ;
- поступове скорочення вугільної енергетики;
- стратегічне планування, враховуючи зміни клімату;
- співпраця на регіональному рівні та реформа ринку електроенергії.
Якщо нормативно-правова база є надійною і держава забезпечує процесуальну підтримку при побудові нових потужностей, відновлювана енергетика може бути дешевшою за вугільну. Для розвитку сталої енергетики та справедливого енергетичного переходу Європейський Союз ініціював «Європейську зелену угоду», яка передбачає: на законодавчому рівні встановити ціль досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року; розробку галузевих заходів щодо зменшення викидів та споживання ресурсів; державні та приватні інвестиції, які орієнтовані на захист клімату та стійкість; включення кліматичної політики у міжнародну торгівлю.
Після цього Аліна Свідерська порівняла розвиток ВДЕ у Німеччині та Україні. Протягом останнього року в Україні все частіше обговорюють зелену енергетику, необхідність зменшення тарифів та енергетичний перехід — при цьому завжди ставлять у приклад Німеччину. Але коли у таких дискусіях порівнюють дві країни, ніколи не говорять про те, як працює система у кожній з них. А вони мають абсолютно інші підходи та досвіди.
- Підтримка ВДЕ у Німеччині розпочалася ще у 1991 році, тоді як в Україні — у 2009, і те, спочатку для обмежених кіл.
- У Німеччині підтримка ВДЕ-електростанцій триває 20 років, а в Україні — приблизно 10 років, тому що кінцева дата є сталою — 2030 рік.
- Що стосується підключення до мережі, у Німеччині отримати на це державну підтримку легше, ніж в Україні. У нас підключення до мережі може займати до 40% вартості всього проєкту, що збільшує вартість пізніше.
- У Німеччині вартість електроенергії переважно покриває населення, тоді як в Україні все абсолютно навпаки — більша частина вартості падає на плечі бізнесу.
- Система аукціонів, яку в Україні почали активно обговорювати два роки тому, — мала запуститися у квітні цього року, проте запуск перенесли на 2021 рік. У Німеччині система аукціонів діє з 2014 року для сонця і з 2017 року для вітру.
- Аукціонна ціна у Німеччині зараз становить 4-5 центрів. В Україні поки що невідомо, якою буде ціна, проте сподіваються, що такою ж самою, як у Німеччині. Низькі ціни не про те, якими хорошими є технології, а про те, якими є нормативні акти та директиви, яких Україна поки що не має.
- Важливу роль у LCOE проєкту відіграє вартість капіталу і регуляторна стабільність. В Україні вартість капіталу в 5-6 разів вища, ніж у Німеччині, а правила гри на ринку змінюються заднім числом.
