Повне відео доступне тут.
25 червня Фонд Гайнріха Бьолля спільно з регіональним офісом у Києві організував Другий віртуальний круглий стіл щодо енергетичного переходу ЄС-Україна. Онлайн-захід відвідала експертна спільнота, зацікавлена у змінах в розвитку енергетики в Україні. Метою було з’ясувати поточні пропозиції щодо майбутніх схем підтримки розвитку відновлюваних джерел енергії та обговорити подальші перспективи декарбонізації та енергетичного переходу в Україні.
Як зазначив Роберт Шперфельд з офісу Фонду в Берліні на початку заходу:
«Ми бачимо, що перехід у секторі енергетики та весь виклик декарбонізації економіки стає все більш спільним, взаємопов'язаним викликом для ЄС і України. Проводиться велика кількість офіційних проєктів співпраці у цій галузі, і саме тому ми сподіваємось, що цей формат міжнародного віртуального круглого столу може сприяти обміну поточними подіями в енергетичному секторі та кращому загальному розумінню викликів та можливостей, що чекають на нас на шляху до декарбонізації та стійкості».
Оксана Алієва з офісу Фонду в Києві, яка модерувала обговорення, назвала нинішню ситуацію в українському секторі енергетики «критичною» і додала, що «Україна запровадила зелений тариф, щоб стимулювати розвиток відновлюваної енергетики, але зараз з'явилися величезні борги за виплатами виробникам енергії з відновлюваних джерел. Поточний борг становить близько 500 мільйонів євро, а виробники відновлюваних джерел не отримують повної компенсації за вироблену енергію з початку 2020 року. З одного боку, це через неготовність ринку до швидкого зростання відновлюваних джерел у 2019 році, з іншого — на ринку електроенергії не було повністю створено умови для розвитку потужностей накопичування та балансування, а також для гнучкості мережі».
Через усі ці фактори передумови подальшого розвитку відновлюваної енергетики дещо нечіткі. Щоб розв'язати цю проблему та уникнути майбутнього дефолту відновлюваної енергетики, було ініційовано діалог між інвесторами у відновлювані потужності та урядом, щоб знайти компромісне рішення щодо зеленого тарифу, яке забезпечило б вчасні виплати виробникам, щоб вони могли нормально працювати та виплачувати позики.
Тепер, коли деталі запропонованого рішення щодо зниження зеленого тарифу опубліковано та закріплено у відповідному меморандумі про порозуміння та законопроєкті, експертна спільнота могла скористатися наданою платформою, щоб обговорити, як вони оцінюють такі рішення.
Віталій Радченко, партнер та керівник відділу енергетики та проєктів у юридичній компанії CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang, представив ключові положення меморандуму та законопроєктів та свою оцінку того, як запропоновані зміни вплинуть на подальший розвиток ринку відновлюваних джерел та на можливість міжнародного арбітражу. Повна презентація
Спершу меморандум вважався інструментом добровільної реструктуризації зеленого тарифу. Таким чином, інвестори могли вибрати — підписати меморандум і домовитись про зниження зеленого тарифу, але при цьому тривалішу підтримку плюс кілька років після 2030 та знижену відповідальність за неправильний прогноз виробництва, чи залишитися на нинішніх умовах. Але зараз підписання меморандуму видається єдиним інструментом, з допомогою якого інвестори зможуть почати отримувати виплати та вижити, причому жодних інших переваг замість зеленого тарифу не передбачається.
З запропонованими умовами погодилися не всі інвестори. У переговорах з урядом брали участь 3 великі бізнес-асоціації, що займаються відновлюваною енергетикою. Українська вітроенергетична асоціація, Європейсько-українське енергетичне агентство та Українська асоціація відновлюваної енергетики. І хоча дві перші підписали меморандум та погодилися на запропоновані умови, остання відмовилася.
Ігор Тинний, співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики, пояснив, чому його Асоціація не погодилася із запропонованими змінами та якими будуть наслідки для нинішніх інвесторів і перспективи індустрії.
З іншого боку, Олександра Гуменюк, директорка Європейсько-українського енергетичного агентства, яке також об’єднує бізнес, що займається вітровою та сонячною енергетикою, і не тільки, розповіла, чому вони підписали меморандум і які позитивні сторони цього рішення.
Дірк Бушле, заступник директора секретаріату Європейського енергетичного співтовариства, відповідав за медіацію в переговорах між урядом та інвесторами. Тож під час онлайн-заходу він описав процес медіації та визнав необхідність підписання меморандуму.
Інна Совсун, народна депутатка, долучилася до заходу відразу після засідання Комітету Парламенту з питань енергетичної політики. Вона повідомила, що Комітет саме прийняв законопроєкт про реалізацію положень меморандуму в цілому та рекомендував його до прийняття Парламентом. Разом з тим, вона висловила готовність розглянути та підтримати поправки, які стабілізують ситуацію для інвесторів у сонячну енергетику та розподіленої генерації електроенергії.
Керівниця Німецько-українського енергетичного партнерства при Федеральному міністерстві економіки та енергетики Німеччини Елен фон Зіцевіц розповіла, як Німеччина пройшла процес декарбонізації, і згодом додала:
«Ми дуже хочемо підтримувати Україну та розвиток ситуації з реформами в енергетичному секторі. Разом з нашими українськими партнерами ми відповідатимемо за координацію та впровадження енергетичного партнерства з Україною».
Після виступів панеліст/-ок та обговорень з учасни/-цями позиції інвесторів у сонячну енергетику, на яких очікує найбільше зниження зеленого тарифу, а також майбутнього потенціалу розвитку розподіленої відновлюваної енергетики, було зроблено наступні висновки.
1. Потрібна систематична і послідовна цілісна реформа сектору енергетики та ринку електроенергії, щоб збільшити його ефективність та безпеку постачання.
2. Україні потрібно обрати політичний вектор майбутнього розвитку сектору енергетики: чи справедливий перехід до зеленої енергетики, чи повернення до викопних видів палива, але рухатися в цьому напрямку потрібно послідовно, а не крок вперед — два кроки назад. Цей політичний вектор повинен збігатися з уже прийнятими Україною міжнародними зобов'язаннями.
3. Для майбутнього енергетичного переходу необхідна стабільність ринкових умов і відсутність ручного управління.
4. Розподілене виробництво відновлюваної енергетики має бути особливим пріоритетом для України.
Наступний онлайн-брифінг для експертного співтовариства щодо розвитку української енергетики запланований на вересень 2020 року.
Запис попереднього обговорення «Реформа ринку електроенергії в Україні: Що на кону?» за 6 травня 2020 року.
Для додаткового ознайомлення: Що чекає на Україну: декарбонізація чи монополізація?
Авторка: Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату та енергетична політика», Фонд ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна
