Звіт
Представники та представниці української делегації, які повернулися з Конференції сторін рамкової конвенції ООН про зміну клімату СОР26, розповіли про вплив прийнятих у Глазго рішень на внутрішню кліматичну політику та економіку України: від фінансів, енергетики, промисловості, транспорту до охорони здоров’я.
Україна представила національну кліматичну ціль: до 2030 року скоротити викиди парникових газів до рівня 35% у порівнянні з 1990 роком. Як це відбуватиметься? Україна підтримала низку міжнародних ініціатив, які допоможуть реалізувати цю ціль. Зокрема, це Глобальна ініціатива щодо скорочення викидів метану, Альянс щодо припинення використання вугілля при виробництві електричної енергії, Декларація про стале лісо- та землекористування. Також Україна підтримала ідеї розвитку чистої енергетики, електротранспорту, перехід на сталь з майже нульовими викидами, розвиток водневої енергетики та сталого сільського господарства.
Реалізація всіх цих ініціатив вимагає серйозного фінансування – і Україна долучиться до торгівлі скороченням викидів парникових газів.
«Рішення в Глазго запустили механізми міжнародної торгівлі скороченнями викидів парникових газів. Це можуть бути контракти як на рівні підприємств, так і на рівні держав, – анонсує Ірина Ставчук, заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України. – Україна розраховує, що ці механізми сприятимуть реалізації проєктів енергоефективності та модернізації в низці секторів економіки».
Водночас експерти наголошують, що без відповідних дій всередині країни, гарні заяви залишаться лише заявами.
«Україна на СОР26 зобов’язалася закрити державні вугільні електростанції до 2035 року, до 2030 року скоротити викиди метану на 30% та зупинити знеліснення. Але без відповідних дій гарні заяви не спрацюють, – зазначає Оксана Мар’юк, голова Ради Української кліматичної мережі. – Необхідно розробити конкретні плани реалізації задекларованих намірів. До цього процесу потрібно активно залучати громади, щоб їхні Плани дій сталого енергетичного розвитку і клімату відображали політику держави та забезпечували досягнення поставлених кліматичних цілей».
Представниця громадськості зазначила, що держава має послідовно підтримувати енергоефективні заходи й перехід на відновлювані джерела енергії житлового сектору, стимулювати розвиток систем накопичення енергії.
“Фонд енергоефективності наразі працює виключно з ОСББ, які складають лише 18% усього багатоквартирного житлового фонду”, — підкреслює Оксана Мар’юк.
Чинні законодавство, плани й програми мають узгоджуватися з довгостроковими стратегіями та закріплювати зобов’язання відмови від вугілля, захисту природних біосистем та досягнення вуглецевої нейтральності. Для цього також необхідно виконати умови Угоди про Асоціацію з ЄС та імплементувати Директиви ЄС про промислові викиди 2010/75/ЄС.
Україна зберегла доступ до кліматичного фінансування в системі ООН та Паризької угоди на підтримку зеленої трансформації для протидії зміні клімату, але цього недостатньо, зазначила Ольга Стефанішина, віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
«Скорочення викидів на 35 відсотків до 2030 потребує 102 млрд євро, тобто по 10 млрд євро на рік.Тож уряд буде залучати додаткове фінансування від розвинених країн на розвиток альтернативних джерел енергії. Бізнеси можуть отримувати ресурси від міжнародних фінансових установ, вже є домовленості про направлення цих ресурсів до українських банків», — додала віцепрем’єрка.
Олексій Рябчин, радник генерального директора НАК «Нафтогаз» з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та зеленого курсу ЄС, додає: скоротити викиди в Україні багато легше і дешевше, ніж у розвинутих країнах. У бізнесу є шалені можливості: водневі проєкти, зменшення метану, зелена енергетика.
«Я 15 років займаюсь зеленим розвитком та питаннями клімату, і вперше бачу таку зацікавленість з боку влади, бізнесу та громадськості щодо протидії ризикам та реалізації можливостей. Це добрий знак, але тільки початок важкого шляху зеленої трансформації», — каже Олексій Рябчин.
Проте державні цілі мають узгоджуватися з планами приватного сектору. Зокрема, найбільша приватна енергетична компанія України ДТЕК, яка контролює близько 90% видобутку всього українського вугілля і близько 75% українських станцій теплової генерації, має намір досягти вуглецевої нейтральності до 2040 року – на 5 років пізніше за державу.
Водночас, Україна оголосила про приєднання до Вугільного альянсу та закриття державних вугільних електростанцій до 2035 року, але досі не оформила це офіційними документами.
«Міненергетики сконтактує з Вугільним альянсом і буде коригувати домовленості відповідно до наших внутрішніх стратегій», — повідомила Стефанішина.
Якими будуть перші кроки держави?
«У Міндовкіллі має бути підрозділ підготовки до COP, який діятиме діяти протягом року. Уряд працюватиме над ініціативою скорочення викидів транспорту та озеленення авіатранспорту та готуватиме законодавство для торгівлі викидами вуглецю. Розпочато переговори про фінансові ресурси, необхідні для виконання НВВ», – анонсувала Стефанішина.
«Продовжимо розробку плану дій по реалізації НВВ. Що більш чіткий план ми матимемо, то легше спілкуватися з донорами, — підсумувала Ставчук. — Відбувається розробка фінансової стратегії та рамкового закону про елементи кліматичного врядування».
«Кліматичний пакт Глазго», який підписала Україна разом з 197 країнами, пропонує учасникам посилити свої кліматичні обіцянки до кінця 2022 року, скоротити електрогенерацію з вугілля, підвищити фінансування переходу на відновлювані джерела енергії та чисті промисловість, транспорт і сільське господарство.
Однак прийнятих зобов’язань недостатньо для досягнення цієї мети, підкреслює Євгенія Засядько, керівниця відділу «Кліматичної політики й транспорту ГО «Екодія»: «Конференція сторін рамкової конвенції ООН про зміну клімату СОР26 не стала проривом у домовленостях між країнами для досягнення цілей Паризької угоди. На основі зроблених заяв планета нагріється на 2.7 С, і це через неготовність лідерів країн приймати рішення на користь в першу чергу населення, а не економіки та бізнесу», – вважає вона. І цю думку про потребу більш амбітних зобов’язань висловили багато українських та міжнародних експертів і науковців.
Наступним кроком України має стати реалізація взятих зобов’язань, скорочення викидів та адаптація до зміни клімату у всіх секторах.
