енергетика

Короткий виклад 4-го віртуального круглого столу щодо енергетичного переходу ЄС-Україна, організованого Фондом Гайнріха Бьолля з регіональним офісом в Україні та присвяченого оновленим кліматичним цілям України.

З 31 жовтня по 13 листопада у Ґлазґо (Шотландія), відбудуться кліматичні переговори COP26. Цю зустріч називають найважливішою кліматичною подією за останні шість років. Пояснюємо, чого від неї очікувати.

Місцева влада в регіонах, які залежать від видобутку корисних копалин, усе краще усвідомлює остаточний занепад галузі та шукає екологічно безпечні альтернативи. Неурядові організації об'єднуються у пошуках постіндустріальних екологічно чистих варіантів.

Для поступової відмови від вугілля в електроенергетиці до 2030 року знадобиться багато зусиль та інвестицій. Однак це може призвести до зменшення видатків із бюджету і зростання податкових надходжень, появи нових робочих місць та навіть зростання ВВП.

Те, що зараз відбувається в проблемному українському енергетичному секторі, є безпрецедентним і потенційно може мати згубні наслідки для всієї Європи.

У чому проблема будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС? Для розуміння ситуації навколо цього необхідно мати чітке уявлення про український атомний сектор загалом.

Цьогорічна весна та всесвітня пандемія COVID-19 продемонстрували болючі наслідки багаторічного, подекуди свідомого, ігнорування необхідності всеохоплюючих реформ в енергетичному секторі нашої України.

Замість «зеленого відновлення» Програма пропонує подальше збільшення видобутку викопних палив, ігнорування питань охорони довкілля у транспортному, сільськогосподарському та енергетичному секторах.

Запропонований Міністерством енергетики та захисту довкілля комплекс кроків для виведення енергетичної системи України з кризи добре описується народною приказкою «З дощу та під ринву».